Синоптики поки не передбачають на Рівненщині тепла, тому актуальним стає вірш Олександра Ірванця “Травень, а так, понімаєте, холодно”

Найближчим часом тепло не передбачено синоптиками. За вікном переважно пасмурно та дощ, саме тому актуальним стає вірш відомого письменника Олександра Ірванця “Травень, а так, понімаєте, холодно”.

ТРАВНЕВА БАЛАДА

Травень,  а  так,  понімаєте,  холодно.  
Так,  понімаєте,  все  навпаки.
А  за  вікном  починається  поле
І  видно  за  полем  село  Бармаки.
В  час,  коли  бідній  душі  одиноко,
А  поряд  дорога  гурчить  об’їздна,
Я  плащ  одягаю  і  йду  на  дорогу  –
А  може,  полегшає,  хто  його  зна…
Дорога  так  само,  як  я,  неприкаянна,
Дорога  мене  обтікає,  мов  каменя,
Байдужа,  хоч  губи  собі  прокуси.
Дорога  мене  приведе  до  лікарні  –  
В  дощі  рожевіють  її  корпуси.
В  мене  тут  зараз  ніхто  не  вмирає,
Так  що  й  сумління  знеболено  спить.
В  мене  тут  є  санітарочка  Рая,
В  Раї  для  мене  знайдеться  спирт.
Підем  гуляти?  Рая  не  проти.
Станем  в  садочку  під  деревце.
Віршів  читати  Рая  не  просить,
І  дуже  вдячний  Раї  за  це.
Рая  сама  говоритиме  більше.
Каже:”Наравицця  дуже  мині
Амириканський  писатель  Селінджер”.
Знаєш,  –  питає,  –  такого  чи  ні?
Я  відповім  (не  те,  що  подумав).
Пахне  мовчання,  як  шоколад.
Голдена  Колфілда  постать  сутула
Ген  у  вікні  однієї  з  палат.
Я  відчуваю  –  підходжу  до  краю,
Вже  й  бісенята  стрибають  в  очах.
Я  обніму  санітарочку  Раю
Прямо  в  холодних  і  мокрих  кущах.
Далі  вже  слів  не  знаходиться  в  мові,
Тільки  –  що  ми  молоді  і  живі.
Буде  як  острів  в  зеленому  морі
Плащ  мій,  простелений  на  траві.
Скоро  вмирати  я  ще  не  збираюсь.
Я  ще  існую, бо  я  ще  люблю
милу  мою  санітарочку  Раю
І  мокру  –  під  нею  –  вітчизну  мою.
Але  таки  коли  прийде  по  мене
Баба  безноса  з  косою  в  руках,
Хай  би  росли  такі  темно-зелені,
Мокрі  й  холодні  кущі  в  головах…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *